Паркінг

Позашляховик плавно проїхав останній поворот підземного паркінгу і зупинився біля бетонної колони. Аліса вимкнула запалювання. У салоні пахло мастилом, гарячим металом та мокрою курткою Максима. Обидва мовчали, слухаючи, як остигає двигун і тихо гуде витяжка десь у глибині паркінгу. Максим не ворушився, відкинувши голову на підголівник і дивлячись прямо перед собою.

Він поклав долоню на ручку дверей і різко смикнув її. Замок металево клацнув у тиші. Він повторив рух ще двічі, але двері залишалися заблокованими.

Аліса простягнула руку до центральної консолі й натиснула кнопку. Замки з гучним клацанням відчинилися. Вона опустила руки на кермо й застигла.

Максим штовхнув свої двері й вийшов на бетон. Його важкі кроки затихли біля переднього крила, а потім силует безшумно рушив уздовж борту. Аліса не повертала голови, стежачи за його тінню краєм ока крізь бокове скло.

Металева ручка дверей різко пішла вгору. Максим навстіж відчинив двері й схопив її за плече.

Він витягнув її на бетонну підлогу й притиснув спиною до стійки кузова.

Аліса заплющила очі й відвернула обличчя. З її горла вирвався здавлений придих. Вона сильніше втиснула плечі в метал, а її пальці на його рукавах дрібно затремтіли.

— Макс... Не треба.

Максим не відпустив її. Він заговорив низьким, приглушеним голосом, дивлячись на її заплющені очі.

— ТИ БАЧИШ ЩО ТИ НАРОБИЛА?

Він різко струснув її й штовхнув спиною об холодний метал кузова. Позашляховик здригнувся, пружини підвіски глухо скрипнули в тиші. Максим нахилився впритул, його гаряче хрипке дихання обпалило її обличчя, а пальці вп'ялися в плечі крізь куртку, зминаючи тканину.

— БАЧИШ ЩО СТАЛОСЯ? ЦЕ ВСЕ СТАЛОСЯ ЧЕРЕЗ ТЕБЕ! ТИ ЗАВЖДИ ЗЛИШ МЕНЕ І ПРОВОКУЄШ!

Він знову вдарив її спиною об дверцята, сильніше, змушуючи скло задзвеніти в рамі. Голова Аліси різко відкинулася назад, майже вдарившись об стійку, а очі заплющилися від спалаху болю. Максим важко дихав, його щелепа була зціплена, а червоні відблиски на панелі робили його обличчя нерухомим і страшним.

— ПОСТІЙНО ТИ ЦЕ РОБИШ! НЕ ЛІЗЬ ДО МЕНЕ В ГОЛОВУ БЛЯДЬ!

Він з усієї сили вдарив кулаком по даху позашляховика. Метал прогнувся з гучним бляшаним гуркотом.

— НЕ ЛІЗЬ!

Він вдарив ще раз, залишаючи вм'ятину на залізі прямо над її головою. Позашляховик знову хитнувся від сили поштовху.

— НЕ ЛІЗЬ! НЕ ЛІЗЬ!

Аліса здригалася від кожного гучного удару, сильніше втискаючись спиною в двері. По її щоках текли сльози, змиваючи дорожній пил і залишаючи брудні смуги на обличчі. Вона стиснула зуби, не видаючи жодного звуку, і лише ховала голову в плечі під його занесеною рукою.

— ЯК ЖЕ ТИ МЕНЕ СУКА БІСИШ!

Він знову замахнувся і вдарив по даху позашляховика. Металевий привід на рукавиці коротко завищав, підсилюючи рух, і кулак з хрускотом пробив залізо наскрізь. Метал на місці удару тріснув, осипаючи Алісу дрібними металевими трісками та пластинцями фарби.

— ЗІ СВОЄЮ ЇБАНОЮ КЛОУНАДОЮ БЕЗКІНЕЧНОЮ!

Він важко витягнув закривавлений кулак із рваного отвору в металі. Зверху крізь пробоїну посипався сірий пил, осідаючи на його волоссі й плечах. Максим нахилився ще нижче, майже втупившись лобом у її плече, і заговорив пошепки, чітко карбуючи кожне слово.

— КОЖЕН.

Він зробив глибокий, рваний вдих, майже торкаючись лобом її лоба. Його очі залишалися заплющеними.

— БЛЯДСЬКИЙ.

З пробитого даху машини знову впало кілька дрібних металевих лусочок, з тихим шелестом скотившись по її плечу. Максим міцніше стиснув пальці на її куртці.

— ДЕНЬ.

Максим різко розтиснув пальці й поштовхом кинув її на бетонну підлогу паркінгу. Аліса не втримала рівновагу, впала на бік і застигла біля заднього колеса машини.

— Іди звідси.

Вона залишилася лежати на бетоні, ховаючи обличчя в зігнутих ліктях. Її плечі дрібно здригалися, а тихий плач губився в шумі витяжки. Максим заніс руку над капотом, його пальці знову почали згинатися з тихим клацанням приводів.

— ІДИ!

Аліса перевернулася на коліна й відповзла від колеса на кілька метрів. Вона піднялася на ноги, хитаючись і тримаючись рукою за бетонну стіну. Не озираючись назад, вона швидко пішла до металевих дверей виходу, майже переходячи на біг.

Максим безсило опустився на бетон підлоги, притиснувшись спиною до заднього колеса позашляховика. Його плечі важко піднімалися в такт сиплому диханню. Він підняв долоні й довго дивився на закривавлені приводи рукавиць у тьмяному світлі паркінгу.